Погляньте на нього

На противагу прагненню учнів бути найбільшими та їхньому переконанню, що вони кращі за інших, ми бачимо Ісуса — найвищий приклад смирення. Він сказав: «Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує» (вірш 27). Спаситель щодня дарував усе необхідне нужденним навколо Нього, бо був сповнений милосердя до людей — овець без пастиря. Він знав, що людський рід потребує Його понад усе в житті, хоч мало хто усвідомлював цю просту істину. Ісус залишив Небеса, аби померти за грішників, сподіваючись, що вони зрозуміють Його акт благодаті й відгукнуться на Його запрошення мати з Ним стосунки.

Ісус здійснив усе. Він усе витримав. Коли ми зупиняємося, щоб споглядати Його — по-справжньому і чисто, — то не можемо не усвідомити нашу нечистоту, нашу скверну і нашу відчайдушну потребу в Ньому.

Коли ми споглядаємо Христа, усе інше (особливо ми самі й наша уявна велич) блякне до цілковитої нікчемності. Подвиг Ісуса та Його безмежна любов до Свого творіння стають у центрі уваги. Коли ми дивимося на Нього, наше «Я» неодмінно зникає.

Ісус... Яке прекрасне могутнє Ім’я. Він — утілення смирення. Коли наші відкриті серця дізна́ються про Нього, коли ми зрозуміємо, що Він здійснив для нас, і коли дозволимо Його словам життя проникнути в нашу свідомість, то збагнемо, наскільки ми насправді горді й жалюгідні. Якщо Його учні, котрі перебували з Ним і навчалися від Нього, боролися з гордістю, ми не можемо обманювати себе, що чимось відрізняємося від них. Зрештою, ми можемо зростати в наших взаєминах з Ісусом, тільки якщо смиренні.