Ісус навчає нас молитися

За часів Ісуса люди високо цінували довгі, ретельно продумані та схожі на спектакль молитви з використанням складних слів, які часто заучували напам’ять. Господь не схвалював таких молитов, натомість пояснив: це показні прояви «побожності» (Матв. 6:5–8).

Учні бачили, як молився Спаситель, і знали, що молитва була життєво важливою частиною Його життя (див. Луки 5:16; 6:12; 9:18; 22:41; 24:30; Марка 1:35; 6:46). Спостерігаючи за Господом, учні побачили контраст між Ним і релігійними лідерами та зрозуміли, що молитва — це значно важливіше дійство, ніж вони вважали. Тому вони підійшли до Ісуса і попросили: «Господи, навчи нас молитися» (Луки 11:1).

Ісус пояснив Своїм учням і нам: ми можемо молитися простою мовою, але наші молитви мають бути відвертими й від щирого серця.

Прочитайте уривки Луки 11:2–4 і Матв. 6:5–15 та зверніть увагу на елементи молитви, якої навчав Ісус:

• Отче наш, Який на Небесах: Визнання особистих стосунків з Отцем усього сущого.
• Нехай святиться Ім’я Твоє: Визнання Божої святості спонукає нас до шанобливості й поваги.
• Нехай прийде Царство Твоє: Прагнення Божого повернення та перебування Святого Духа до того часу.
• Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі: Покірність і молитва про виконання Божої волі в нашому житті. Вираження віри в те, що Господь знає все і Його воля — це найкраще для нас.
• Хліб наш насущний дай нам сьогодні: Прохання про те, що нам потрібно для життя як фізичного (їжа і вода), так і духовного (Ісус і Його живе Слово).
• Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим: Розкаяння, пошук прощення і спонукування прощати наших кривдників так само вільно, як і Бог прощає нас.
• Не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого: Прохання про захист і притулок від зла в цьому світі (Псал. 91).
• Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь: Визнання, що всі ми й усе, що маємо, належить Богові. Він один гідний слави і хвали (див. 1 Хронік 29:11).