Привиті до виноградної лози

Часом перебування в Христі може здаватися одним з найважчих обов’язків. Ми усвідомлюємо, що це нам необхідно, але високий темп життя затягує нас у свій вир, і нам важко впоратися з усіма викликами сьогодення. Слідування за Богом може перетворитися на найбільший тягар у житті, особливо для тих, кого примушують до цього. Така релігія — це справді надто важка праця, бо зосереджена на зовнішніх діях, а не на внутрішньому стані. Але Господь бажає іншого: стосунків, заснованих на взаємній любові та вільному виборі, а не просто на правилах.

Крім того, ми можемо бути лише частково пов’язаними з Лозою, а не з’єднаними з нею всіма фібрами нашого єства. Ми можемо відвідувати богослужіння, молитися і робити те, що вважаємо правильним, але всередині відчуваємо себе спустошеними. Нам необхідно усвідомити: ми не можемо змусити себе перебувати в Ісусі, так само як гілка не може змусити себе приєднатися до лози. Бог полюбив нас першим; Він зробив перший крок. А наша відповідь — це реакція на те, що Господь першим здійснив для нас.

Якщо ви поцікавитеся, як виноградна лоза переживає зиму, то дізнаєтеся про захопливий факт: бруньки на гілках зневоднюються й ізолюються від системи росту до весни. Коли навесні ґрунт прогрівається і коріння поглинає воду, тоді сік тече вгору по стовбуру й гілках лози до бруньок, а потім ініціює ріст. Без соку, що протікає по лозі, росту не буде.

Сік у виноградній лозі символізує Святого Духа в нашому житті. Ми можемо бути подібні до мертвої гілки, але коли вирішуємо проводити час зі Спасителем, Святий Дух вливається в нас, як сік від коріння, й оживляє нас, так що ми починаємо зростати. Як нам необхідно зробити свідомий вибір і захотіти перебувати в Ісусі, так само ми маємо просити, щоб Святий Дух наповнив наше життя.

Саме Святий Дух спричиняє та підтримує наше зростання, процвітання і зв’язок з Лозою. Нам потрібно щодня просити Святого Духа, Котрий перебуває з нами на Землі, аби:

• бути нашим Утішителем (див. Івана 14:16–18);
• відкривати нам Ісуса (див. Івана 15:26);
• викривати наші гріхи (див. Івана 16:7, 8);
• вести нас до повної істини (див. Івана 16:13).